Бібліотечний урок

   ВИХОВАННЯ В ЮНОГО ЧИТАЧА ЛЮБОВІ ДО КНИГИ.

СТРУКТУРА КНИГИ.

(Бібліотечний урок для учнів 2 класу)

  Мета:  Прищепити дітям любов до книги, бережливе ставлення до неї. Розширити знання учнів про структуру книги, ознайомити з  елементами титульної сторінки. Домогтися засвоєння умінь використовувати  відомості про елементи книги при виборі та читанні її.

  Обладнання: І. На дошці гасло «Книги наші друзі».

  ІІ. Комплект книг для самос тійної, практичної роботи учнів, щодо визначення окремих елементів книги та їх значення для читача.

  ІІІ. Мої улюблені книги (книжкова виставка).

  Хід уроку:

  Бібліотекар: Діти, сьогодні ми поговоримо про наших великих друзів – книги, з них ми дізнаємось про все, що нас оточує. Вони допомагають у навчанні. З книгами знайомимося ще за довго до школи. Вам їх читали  батьки, бабусі й старші брати і сестри, а ви лише розглядали малюнки. А зараз самі вмієте читати.

  Ви поповнюєте свої знання з книжок і будете це робити завжди, якщо захочете знайти знайти відповіді на запитання, що виникатимуть у вас.

  Я знаю в кожного з вас є улюблені книги, а давайте зараз довідаємось, «Як друкували книгу».


                             

 До мене у житті не раз

Зверталися малята:

Ми просимо мерщій для нас

Свій вірш надрукувати!

 

Малята любі, я писать

Для вас готовий вірші.

Та я не вмію друкувать,-

Друкують люди інші.

 

Складач же знає, де який,

Друкарський знак у схові,

Він ставить їх у ряд стрункий-

І от рядки готові.

 

Рядок лягає до рядка

Легенько так і гінко

Із металевого станка

Виблискує сторінка.

 

З папером стрінеться на мить

Свинцевий лист набору,

Це ти побачиш скоро.

 

 

Взяла машина аркуш той

І фарбу накладає, -

І ось письменник Лев Толстой

Казки розповідає.

 

Хоч розуму в машин нема,

Машина знає діло:

Поріже аркуші сама

І їх складе уміло.

 

А палітурник зшиє в раз,

Обріже їх ножами.

Оправить в найкоротший час-

І книга перед нами!

 

Книжки приємно почитать,

А спробуй їх створити!

Тонке мистецтво друкувать,

Якого треба вчити.

 

Папір нам комбінат зробив,

Що паперовим зветься.

Але у нас про друкарів

Розмова нині йдеться.

 

Складна робота –друкувать.

І друкарям з любов’ю

Ми мусим щастя побажать.

І успіху, й здоров’я!

 

Бібліотекар. Ось так. Ви бачите яка складна і довга дорога до створення книг, які завжди з нами, які поруч, та тих, які ми ще побачим у майбутньому.

  А давайте ми з вами ще дізнаємось що розповідає нам про книги у своєму вірші Леонід Глібов.

 

Бачить – не бачить,

Чути – не чує.

Мовчки говорить,

Дуже мудрує.

 

Часом захоче –

Правди навчає,

Іноді бреше,

Всіх звеселяє.

 

 

 

Люба розмова,

Будемо, діти,

З нею до віку

Жити – дружити.

 

Хто ж то такая

В світі щаслива,

Мудра, правдива

І жартівлива?

 

Як не вгадали,

Стану в пригоді:

Річ коротенька –

Книжка, та й годі.

 

Бібліотекар.   Бачите, як цікаво! Он яка вона книга: і правди навчає. І всіх звеселяє. Тобто для того, щоб цікаво жити, треба всім, діти. З книжками дружити. Згодні?

  Діти відповідають.

  Бібліотекар.   Треба любити, й охайними бути з книжками, щоб вони довго були поруч з вами. І треба заклеїти, як є втім потреба. Вони допомоги чекають від тебе. Ф які саме книги ви любите читати? Назвіть ваші улюблені книги. А як ви вибираєте книги?

  Діти відповідають.

  Бібліотекар.   Правильно, вибирати книгу нам допомагає її обкладинка. Саме з обкладинки починається наше знайомство з книгою. А для чого ще потрібна обкладинка? Обкладинка потрібна для того, щоб захистити її від псування.

  Крім того, на обкладинці написана назва книги та прізвище автора. На обкладинках дитячих книжок є малюнки які допомагають вибрати необхідну книгу.

Обкладинка – це один з основних елементів книги. За обкладинкою ідуть сторінки.

  Сторінки – це основна частина книг, на них надруковано текст.

  Корінець – це місце окріплення сторіноккнижкового блоку. На корінцях товстих книжок написана назва книги та прізвище автора. Це дозволяє вибрати

Книгу не знімаючи її з полиці.

  Що ще є в книзі? Картинки, малюнки. А хто знає, як вони називаються ? Так ілюстрації. Хто їх малює? Художники. Вони створюють ілюстрації для того, щоб дітям, щоб дітям було цікавіше читати книги. Ілюстрації допомагають нам зрозуміти зміст книги, вибрати потрібну книгу. Давайте подивимось книгу Григора Тютюнника «Степова казка».

  Знайомимося дальше з книгою. За обкладинкою перед текстом є лист це- титульний лист. Знайдіть у своїх книгах титульний лист. Що ви на ньому бачите? Що там написано? Правильно. На титульному листі дуже багато різноманітних відомостей: прізвище автора; назва книги; місце, де книга була надрукована; назва видавництва, яке її надрукувало та рік видання. Ці відомості ці відомості називаються вихідними даними книги. Тут є відомості про художника, який її намалював ілюстрації до цієї книги. Серед основних елементів книги можна назвати анотацію. Анотація – це коротка розповідь про книгу, її автора та читацьке призначення книги. В деяких книгах перед текстом є передмова, в інших після тексту післямова. Подивіться на ваші книги прочитайте, про що розповідається в передмові, про що в післямові. Передмову та післямову потрібно читати, щоб дізнатися про історію створення книг.

  Ось і ознайомилися ми з усіма елментами книги, її структурою.

  У нашу школу завітала українська книжка, і хоче вона розповісти нам про свої пригоди. Запросимо її до класу. Інсценізація казки «Пригоди української книжки».

 

Автор (хлопчик)                       У крамниці на полиці

Зажурилася книжка.

Книжка (дівчинка)

Ніхто мене не читає,

Тільки сіра мишка...

А мене ж бо написали

Не для мишиняток,

А для наших, українських

Хлопчиків й дівчаток...

Автор.

І засмучено сказала

Українська книжка.

 

Книжка.

От, коли б я ніжки мала,

Як та сіра мишка!

Подалась би я з казками

Від хати до хати, -

Між малими козаками

Читачів шукати.

Автор.

Раптом сталося щось дивне:

Виросли у книжки

Хоч короткі, та рухливі

Дві тоненькі ніжки.

Крок на ліво, крок – направо

І вперед два кроки, -

І побігла книжка жваво

На шляхи широкі.

От заходить в першу хату,

До школярки Славки, -

Бачить дівчинку завзяту,

Що й не встане з лавки.

Книжка стала на порозі.

Книжка.

Добривечір, Славо!

Почитай мене, будь ласка, -

я така цікава!

Автор.

Слава каже.

Слава.

Я б читала, так завдань багато!

В мене й так часу замало –

Вчуся навіть в свято...

Аж як літечко прилине,

То прийдеш ізнову, -

Може знайдемо хвилину

Тоді для розмови.

Автор.

В книжці літери зв’яли

На такий початок.

Книжка.

Пошукаю трохи далі

Кращих я дівчаток.

Автор.

На горбочок із долини

Вийшла,на доріжку

Привіталась до Галини.

Книжка.

Пусти в хату книжку!

Галина.

А про що ти книжко красна?

Книжка.

Про звірят, природу,

Про минуле і сучасне

Нашого народу.

А якщо казки для тебе

Мають ще принаду,

Прочитати тобі треба

Про царівну – жабу.

Галина.

Гай - Гай - Гай.

Мене сьогодні не цікавлять жаби

От якби про танці модні – це читала я би

Автор.

Пішла книжка до Василька, -

Чує голос низом.

Що ж, Василько зиркнув

Тільки – й знов під телевізор.

Завітала до Матвія –

Сумно вийшла з хати:

По-вкраїнськи той не вміє

Взагалі читати.

Завітала до Сергія,

Нашого всезнайка,

 

 

Як зайшла до нього книжка,

Так він гостю привітав.

Сергій.

Я все-все на сві знаю,

Так, що й інших вже навчаю, -

 

 

Автор.

Відказала книжка.

Книжка.

Друже! Щось ти чванися за дуже!

Ще нема таких учених,

Щоб на світі знали все

Ти скажи мені по правді:

Бачив ти із моря зірку?

Що ти знаєш про планети?

Що про атом чув коли?

Звідки нафта узялася?

Де живуть гіпопотами?

Як на тигрів полювати?

Від левиці як втекти?

Ой, не вірю, щоб знав ти.

Із самих своїх думок.

Як літають астронавти?

Чи далеко до зірок?...

Все ти знаєш навмання –

Це, мій друже,не знання,

Це лиш показ, а не сила,

Це, мійхлопче, -

Булька з мила!

А скажи-но, - любий сину,

Що ти знаєш про свій край,

Про вітчизну – Україну?

Ну, кажи ж, відповідай!

Автор.

Червонів Сергій, звичайно,-

Стало соромно йому.

Сергій.

Та чекай-но, не тікай-но,

Може я тебе візьму!

Автор.

І сказала книжка.

Книжка.

Сину!

Автор.

Тож-бо гордою була.

 

Книжка.

Дуже вдячна за гостину

Без любові і тепла!

Я піду з твоєї хати,

І на мене вже не жди!

Як захочеш книжку мати, -

До книгарні сам прийди!

Там книжок іще багато,

Тож купуй їх на здоров’я.

Яж піду таких шукати,

Що взяли б мене з любов’ю.

Автор.

Вийшла книжка в поле сіре

Мало що не плаче:

Де знайти їй тепле, щире

Серденько дитяче

Аж в одній веселій хаті,

Де живе Наталя,

Книжку радо привітали.

Бачить книжка –

В цій хатині від книжок аж тісно,

Бо читають всі в родині:

І матуся і бабуся і татусь,

І ще й дідусь!

А Наталя! Звісно!

Тільки котик не читає,

Але слухає, вважає...

Книжка тут, там друга,

Третя – повно в шафі, - видно.

Аж Шевченко із портрета

Усміхнувсь привітно.

Наталя.

Книжка ще одна! Новенька! –

Автор.

Скрикнула Наталя.

А за нею тато й ненька

Книжку привітали.

От настав зимовий вечір...

Теплим духом віє з печі.

А Наталочка читала

Голосно й поважно.

Вся родина посідала,

Слухала уважно

Ну та й добре, -

Вже навчилась Наталя читати!

В рідній школі не лінилась, -

Зразу це пізнати. Дочитала і сказала.

Наталя.

На добраніч,книжко!

Автор.

(до дітей).

Чи багато з вас є подібних до Наталі?

Хто шанує, поважає українське слово,

Хто із книжечки читає дзвінко, кольорово?

А чи є між вас такий як, як Василько та Сергій?

Ген до школи йде доріжка, -

Вас туди приводить книжка.

Щастя то читати вміти

Слів барвистих самоцвіти,

Мовою батьків, родини і всієї України!

Обговорення казки.

Чи сподобалась вам діти казка!

Отож, скажіть, чи знайшла книжка друзів

А як би ви повелися з книжкою?

Діти відповідають.

 

Бібліотекар   (відзначення кращих читачів).          
Comments